Ярина
Персонаж · Онука каменяра
Дівчина, яка пронесла крізь довгу ніч дідові інструменти і першою промовила ім'я над каменем.
Коли сорок одна людина вийшла з темряви до Сірої гори, Ярині було дванадцять. Жару вона не несла. Вона несла дідові інструменти: молоток, три долота й мірний шнур із вузлами. Десь між згорілим лісом і солончаками дорога забрала її маму.
Саме Ярина назвала мамине ім'я першому каменю, і камінь потеплішав. Свій власний перший камінь вона витесала на другий рік і промовила над ним своє ім'я, щоб хоч один камінь у селі пам'ятав когось живого.
Ярина дожила до глибокої старості й знала напам'ять кожне ім'я в стінах села. Вона залишила йому правило: жодна стіна не постає без імені. І до кінця життя слухала стукіт у глибині гори.